Конкурс «Честь Професії 2013» розпочинає знайомити з переможцями цього року. Адже кожний з них – професіонал та сильна особистість, у якої є чому повчитись.

Сьогодні наш гість - Богдан Буткевич, спеціальний кореспондент журналу «Український Тиждень» – переможець Четвертого конкурсу професійної журналістики «Честь Професії 2013» в номінації «Краще подання складної теми». Його роботу «Мережеве болото» журі конкурсу визнало кращою серед 174 робіт, поданих в цю номінацію.



- Богдан, які відчуття у Вас виникли, коли Ви дізналися що стали переможцем?

Щире здивування. Якщо чесно, був впевнений, що переможе інша людина з числа 5 фіналістів у моїй номінації – не буду називати прізвище. Й взагалі – я не вірив у те, що переможу навіть з точки зору певної забобонності – мовляв, коли надто сильно чогось хочеш або в те віриш, це ніколи не збудеться.

- Скільки робіт ви подали на конкурс цього року і в які номінації?

Якщо не помиляюся, 13. Подавав в три категорії – «Краще розслідування», «Кращий матеріал з громадською позицією» та в «Краще подання складної теми», в якій мені вдалося перемогти.

- Що мотивує вас брати участь в професійних журналістських конкурсах? В яких ще конкурсах крім «Честь професії» ви брали участь цього року?

Насправді, це мій перший досвід участі в такому конкурсі, тому дуже приємно, що він настільки вдалий. Знаєте, якось раніше завжди сподівався вслід за Булгаковим – може, й помилково, що якщо ти робиш щось справді вартісне, то тебе самі знайдуть та помітять. Виявляється, варто все ж іноді не чекати, щоб гора прийшла до Магомета, а й самому піднімати власну дупу.

- Чи читали ви роботи колег, які подавались на Честь професії в цьому році та як оцінюєте рівень робіт?

Буду відвертим – читав десь, в кращому випадку, чверть від усіх робіт. Просто було не так багато часу. Але ті, що читав, особливо в моїй категорії, дуже сподобалися. Якось вони відновлюють надію на те, що, не дивлячись на справді дуже важкі часи, які наразі переживає журналістика в України, в нас все одно є багато професіоналів, які фахово, сумлінно, а ще й творчо виконують свою роботу. Прорвемося!

- Що Ви можете переказати наступним учасникам в якості напуття? В чому секрет перемоги?

Вважаю, що треба просто гарно робити свою роботу - готувати якісні журналістські матеріали. Ставитися до кожного з них як до останнього – в сенсі, щоб не було прохідних тем, людей, слів, кадрів тощо. Відчувати теми, які турбують суспільство, навіть якщо суспільство цього не розуміє на даний момент. Адже не можна йти виключно в ар’єргарді смаків споживачів, необхідно ще й виховувати аудиторію. Треба не лише розважати, потураючи найнижчим мотивам. Загалом, треба завжди дивитися на світ широко відкритими очима, не бути зашореним цинізмом чи відчуттям того, що ти вже все знаєш і бачив у житті.

- Що ви вкладаєте в поняття «честь професії»?

Мабуть, все вищевказане. А ще – безумовну чесність та виваженість у поданні тем, які ти обрав для свого матеріалу. І це не означає, що ти не маєш права мати позицію – просто маєш показувати всі боки медалі. Ну, й найголовніше – за жодних умов жодної «джинси». Це те, що найбільше девальвує й вбиває нашу професію. До того ж - нашими власними руками.

- Що Ви робите для саморозвитку, як підвищуєте свій професійний рівень (в яких тренінгах берете участь, що читаєте, тощо)?

В першу чергу, практика й ще раз практика – себто, щоденна робота над актуальними матеріалами для видань, з якими співпрацюю. Звичайно, фахова література, передовсім західних журналістів, особливо британських, чия професійна школа мені особливо близька. Це суттєвий елемент саморозвитку. Й найголовніше – журналіст має постійно розвиватися як особистість у всіх сферах. Тобто, читати художню літературу, слухати музику, ходити на арт-події – бути культурною особистістю загалом. Адже я впевнений, що журналістика – це не тільки ремісництво, але й творчість, яка просто неможлива без достатнього інтелектуально-духовного багажу.

- Вже другий рік поспіль переможці Честь Професії отримують грошові призи. Якщо не секрет, як ви плануєте витратити гроші?

Не секрет. На фахову фотоапаратуру.

- Розкажіть коротко про себе – чим захоплюєтесь, ваші хобі ...

Насправді, в іншому житті я – музикант, а точніше, вокаліст та автор текстів рок-гурту SWEETLO (www.sweetlo.com.ua). Власне, це навіть не хобі – просто ще одна професія, і в мені постійно йде внутрішня боротьба між журналістом та співаком. Музикою займаюся з 8 років, і сподіваюсь, буду займатися нею все життя. Це моя головна пристрасть, ще одне моє покликання. В музиці я говорю все те, що через формат не може увійти в мої журналістські матеріали. Тож, дозвольте трохи самореклами – запрошую всіх на наші концерти, в нас якісно, альтернативно та драйвово.
Ще одне хобі – це історія в широкому сенсі слова, адже в дитинстві вигравав олімпіади з історії, і мріяв поступити на історичний факультет. Я є прихильником криптоколоніальної теорії розвитку історії людства, яку намагаюся натягувати на все, що коїться у світі. Жартую, хоча у кожному жарті є доля жарту.

Інформація: konkurssmi.org