Ярослав Тракало із телеканалу ТВі участь у конкурсі професійної журналістики «Честь професії» цьогоріч брав уперше. Та це не завадило йому отримати від журі конкурсу максимальну кількість балів за роботу «Хто холоднокровно розстрілював» у номінації «Краще подання резонансного матеріалу». Ярослав у телевізійній журналістиці лише розпочинає завойовувати прихильність глядачів та набувати досвід, хоча у «газетній журналістиці» у нього за плечима близько 10 років роботи. З яким настроєм він готував матеріал про смерті на Майдані, і чим для нього є ця робота у професійному плані, дізнаємося у відвертій та щирій розмові з Ярославом.

Чому саме цю роботу ви вирішили подавати на конкурс і саме в номінацію «Краще подання резонансного матеріалу»?

Робота була актуальна в контексті тих подій, які відбувалися і відбуваються в державі останнім часом. Я намагався зробити якомога повніший аналіз того, що сталося в ті трагічні дні у центрі Києва. Адже ті події шокували всіх, і не лише жорстокістю і цинічністю. А, в першу чергу, готовністю одних розстрілювати своїх співгромадян, а інших віддати своє життя - за краще майбутнє України, за європейське майбутнє і, як не парадоксально, за краще майбутнє тих, хто стріляв по них з тієї сторони барикад. 

Під час оголошення переможця у номінації "Краще подання резонансного матеріалу"

Мені хотілося, аби про подвиг людей, які загинули в незалежній Україні - за цю ж Незалежність, дізналося якнайбільше українців. Щоб ця жертва небайдужих патріотів назавжди залишилася у нашій пам'яті. І ця нагорода, в першу чергу, - моя данина їхній сміливості. Адже хоча кожен з нас так чи інакше долучився до тієї перемоги, але ті, хто стояв на передовій, знайшли у собі сміливість і відвагу піти на один крок далі.

Чим для вас є  перемога у «Честі Професії» в особистому та професійному плані?

Якщо чесно, коли подавав роботу, навіть не думав, що фінал буде саме таким. А повідомлення, що пройшов у фінальну частину, застало мене на рідній Тернопільщині по дорозі на Київ. Звичайно, приємно. Приємно було усвідомлювати, що робота команди "Знаку оклику!", моя робота - були не марними. Що наші старання, певно, послужили добру справу для суспільства. У професійному ж плані - ця перемога неоціненна. Адже до цього я 8 років присвятив друкованій журналістиці. Моя перша серйозна школа - газета "Україна молода", де я дійшов до редактора відділу новин. У тележурналістиці - не так давно. Але ця нагорода - відтепер лише додаватиме наснаги йти далі, бо свідчить, що я на правильному шляху.

Ярославе, розкажіть, будь ласка, про цікаві або ж важливі  деталі, пов’язані із підготовкою матеріалу або ж із його виходом в ефір.

Враження, багато вражень. Були переживання, безсонні ночі, адреналін. А ще - кадри побитих і вбитих, розпач їхніх рідних, страх, чи зможемо вистояти до кінця. Ночі на барикадах і вдома, коли сон ніяк не приходить, а якщо й змушуєш себе заснути і раптом вночі прокидаєшся, - одразу біжиш до комп’ютера дізнатися останні новини. І тоді, вночі, рука тремтіла і подумки просив - "зараз включу трансляцію - і тільки б вони ще стояли, лише б не розігнали, поки я тут сплю". А коли переконувався, що на дворі мороз, третя година ночі, а люди не відступили ні на крок, одразу просив - "будь-ласка, протримайтеся до ранку, а вранці я все, що зможу привезу, і буду наступну ніч з вами". І наступав ранок, а, окрім камери, виїжджаючи на зйомки на Майдан, обов’язково збирав все необхідне для оборони Майдану і людей. Найстрашніше було проїжджати пости ДАІ. Пригадую, на ходу придумував, що казатиму, якщо зупинять: покришки, бензин тощо - "так, але це для стендапа, хлопці, для сюжету!". І так - через день)) На щастя, обійшлося.   

Подарунки та кришталеву стеллу Ярослав отримав від одного із членів журі - Сергія Томіленка, секретаря Національної Спілки журналістів України.

Охарактеризуйте, будь ласка, нинішню українську журналістику. На вашу думку, Ярославе, чого їй не вистачає, над чим ще потрібно працювати?

Я б сказав, що нинішня журналістика цікава і нова, адже досі не доводилося працювати в бойових умовах. Це журналістика нових можливостей, журналістика нового покоління. Це конвергентна журналістика. Певно, ще не зовсім європейська, але вже і не радянська. Це журналістика, завдяки якій жодній владі більш ніколи не вдасться приховати від людей правду. Нехай вона ще недосвідчена і юна, як наша незалежність, але, вірю, - це лише початок. Щодо того, чого не вистачає, то мені б хотілося, щоб окремі колеги по цеху в певних життєвих ситуаціях мали більше розуміння і усвідомлення того, що від них часто залежить не лише сприйняття українцями тієї чи іншої події в країні. Як бачимо, вже з досвіду, інколи від нас, журналістів, може залежати навіть доля держави.  

Як часто ви берете участь у подібних конкурсах?

До "Честі професії" ніколи не подавав свої роботи на жодні конкурси. Чому? Не знаю. Просто було приємно і достатньо лише усвідомлення того, що в такий спосіб можеш просто поділитися своїми думками з людьми, яких навіть не знаєш.  

Чи переглядали ви роботи ваших опонентів, чи можете когось виокремити?

Я переглядав чимало конкурсних робіт - і тих, що потрапили у фінал, і тих, які не вийшли. Приємно було стояти на "Честі професії" пліч-о-пліч і з Денисом Бігусом, і з Анною Бабінець, і з Любомиром Ференсом, і з Михайлом Ткачем. Деякі роботи, які мені сподобалися, не потрапили у фінал. Це і розслідування Дениса Данька по Врадіївці, і робота, після якої державі повернули вкрадений мільйонний тендер, - Максима Савчука. Ми всі вчимося і ростемо. 

Привітальні слова переможця номінації

Що Ви робите для саморозвитку, як підвищуєте свій професійний рівень?

Багато читаю:). Окрім щоденної поточної інформації, намагаюся перечитувати світову класику. Остання книжка - «Портрет Доріана Грея». Відкрив багато нового вже через призму сьогодення. Окремим нашим можновладцям - як колишнім, так і нинішнім - було б корисно перечитати. Думаю, чимало з них знайшли б свій прототип у романі.   

Ярославе, чим ви захоплюєтесь у вільний час, яке ваші хобі?

Моє хобі - робота. Цікавіше заняття - і придумати складно:).

Конкурс «Честь професії 2014»  підтримали: Проект Ради Європи «Впровадження європейських стандартів в Українському медійному середовищі», який фінансується урядом Канади, Представництво Програми розвитку ООН в Україні, проект «У-медіа» міжнародної організації «Інтерньюз нетворк», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID), Міжнародний Інститут Менеджменту, Система компаній «Кока-Кола» в Україні, компанія «Емвей Україна», торгова марка National Geographic, корпорація квітів «Камелія», торгова марка Villa Krim, інтернет-видання «Телекритика».
 

Розмовляла Христина Дрогомирецька,
Прес-служба «Честі професії»